«Є ті, хто злиться на Бога, мовляв, чому він таке допустив? На це у баптиста є відповідь…»
20 квітня Палата представників Конгресу США нарешті ухвалила життєво необхідний пакет допомоги Україні на суму понад 61$ млрд. Цьому рішенню, на яке українці очікували довгих вісім місяців, передували і внутрішні маневри американських політиків, і робота українських урядовців, і сприяння європейських союзників, і відчайдушні зусилля «народної дипломатії».
Важлива роль у цій «атаці лобістів» на конгресменів належить українським християнам-євангелістам, котрі від початку року вчащали на аудієнції до спікера Палати представників США Майка Джонсона. Як стверджують джерела «Главкома», останнє переконливе слово в цих бесідах братів по вірі сказав баптист з Одеси Сергій Гайдаржи, дружину та маленького сина якого вбили росіяни, влучивши дроном-камікадзе Shahed-136 в один з під’їздів житлової багатоповерхівки.
Сергій, який дивом уцілів тієї ночі, стояв перед Джонсоном як страшний аргумент: якби США допомогли закрити небо над Україною, його найрідніші були б зараз живими.
«Главком» розповідає, хто такий Сергій Гайдаржи, а також пояснює, звідки бере початок тісна співпраця американських християн-євангелістів з їхніми українськими братами по вірі.
Духовно-дипломатичні відносини: від першої Української баптистської церкви до Молитовних сніданків у Вашингтоні
Витоки тісної взаємодії між українськими та американськими баптистами слід шукати у добу більшовицьких антирелігійних репресій. Від 1930-х років у Радянському Союзі, який сповідував войовничий атеїзм, всіляко переслідували будь-яку релігію, а особливо пригнічували у свободі віросповідання християн, котрі були прихильниками протестантських течій. І українських баптистів зокрема. У 1970-1980-х роках причиною гонінь протестантів було переконання, що баптисти є засланими у радянську імперію агентами зловорожого Заходу.
Зіштовхнувшись із неприйняттям свого світогляду у радянській Україні, євангелісти вирішили знайти допомогу й опору за океаном. Активна еміграція українських баптистів до США розпочалася у 1960-1970-х рр. Чимало з новоприбулих невдовзі знайшли собі роботу до душі у церковних громадах.
Таким чином швидко зростала кількість пасторів, музичних керівників, вчителів недільних шкіл тощо.
Відлік співпраці між одновірцями з двох країн слід вести від 1946 року. 13-14 квітня того року за активного сприяння місцевих євангелістів, а також муніципальної влади міста Детройт (штат Мічиган) відбулося перше зібрання Українського місіонерського та біблійного товариства. Так утворилося Об’єднання Українських євангельських баптистських церков у США (Ukrainian Evangelical Baptist Convention of the US). Першим президентом товариства був обраний Павло Бартків, пастор з Честера, штат Пенсильванія, а першим директором – Яків Гомінюк.
Об’єднання Українських євангельських баптистських церков у США (Ukrainian Evangelical Baptist Convention of the US) складається з незалежних помісних церков. Напрямками роботи церкви є учнівство, музика, пастирське, місіонерське, молодіжне, жіноче та дитяче служіння, видавництво і медіа-служіння.
Важливі здобутки українських євангельських церков у Північній та Південній Америці у минулому столітті: заснування біблійних інститутів у Канаді та Аргентині; видавництво українського журналу «Післанець Правди»; організація радіопрограм «Голос Євангелії в Україні»; підтримка служіння 30 помісних українських церков у США; захист та допомога переслідуваним християнам Совєтського Союзу в ООН та перед владою Сполучених Штатів.
Сьогодні у США існують чотири українські баптистські громади: у місті Честер, у Крум Линн, у Міннеаполісі та Клівленді.
Відтоді українські баптисти плідно співпрацюють зі своїми друзями й одновірцями зі США. Нині Об’єднання українських баптистських церков очолює пастор Роман Капран. Одним із майданчиків для спілкування українських та американських дипломатів, політиків, підприємців, інтелектуалів є Молитовні сніданки, які з початку 2000-х відбуваються щороку. Останній молитовний сніданок провели у Вашингтоні з 29 січня по 3 лютого.
Рятується вірою
Головний герой розповіді «Главкома» – фотограф з Одеси Сергій Гайдаржи. Чотири роки тому він одружився з донькою євангелістського пастора Анною. Поза церковним життям Анна працювала над дизайном інтер’єрів.
2 березня 2024 року о пів на другу ночі у квартиру, де мешкало подружжя з двома маленькими дітьми, влучив російський дрон. Удар був такої сили, що сім поверхів під’їзду панельної багатоповерхівки склалися, мов картковий будинок.
Тієї фатальної ночі Анна з чотиримісячним немовлям Тимофієм спала у подружній спальні. Вони загинули під брилами зруйнованого панельного будинку.
Сергій ночував у дитячій кімнаті, поряд з чотирирічною донькою Лізі. Це й врятувало їм життя.
Пізніше Гайдаржи розповідав журналістам, що зазвичай після того, як він заколихував Лізі у дитячій кімнаті, дружина кликала його до себе і подружжя спало разом, але 2 березня Анна чомусь не покликала чоловіка, як робила це зазвичай...
Дружина і син Сергія загинули внаслідок руйнування цілого під’їзду. На них впало сім верхніх поверхів. Чоловік до останнього сподівався на диво, хотілося вірити, що Анну та малюка рятувальники зможуть дістати з-під завалів живими. Однак, на превеликий жаль, дива не сталося.
Тепер батько-одинак живе разом з Лізою у батьків дружини в Одеській області. Тесть, батько загиблої Анни, продовжує виконувати свої пастирські обов’язки, каже Сергій.
«Дуже важко це переживати. Слава Богу, що дочка жива. Така втрата для мене: коханої дружини більше немає, маленького сина... Це велике горе не лише особисто для мене, а й для дуже багатьох людей по всій країні та світі. Кажу про євангельських віруючих зокрема», – ділиться Сергій з «Главкомом».
Згорьований чоловік каже, що іноді руки опускаються, «але Бог посилає розраду», і віра рятує.
«Наші брати і сестри з усієї країни моляться за нас. Це схоже на те, коли у тебе дуже великий рюкзак, наповнений дрібними камінцями, але кожна людина бере маленьку частинку ваги на себе, і у такий спосіб ноша стає трохи легшою, – говорить Сергій. – Молитва і підтримка людей дає нам надію й силу жити далі на зло російському ворогу. Усі українці зараз так само мають жити попри все».
Нещодавно жителька Одеси на ім'я Людмила подарувала родині квартиру в Одесі.
Гайдаржи каже, що пізніше, коли проведуть необхідні ремонтні роботи, переселиться туди з донькою.
Духовна дипломатія під час війни
Приїзду Сергія Гайдаржи до Сполучених Штатів передував лист до спікера Майка Джонсона, підписаний Деніелом Дарлінгом, очільником центру культурної взаємодії у Південно-західній баптистській семінарії, Річардом Лендом, який є колишнім президентом Комісії з питань етики та свободи віросповідання Південної баптистської конвенції (ERLC), Ярославом Пижем, президентом Української баптистської теологічної семінарії, та президентом Союзу баптистів України Валерієм Антоніу.
«Коли ви розглядаєте зусилля щодо підтримки України, ми смиренно просимо вас враховувати тяжке становище християн», – йшлося у листі.
Цікаво, що Майк Джонсон раніше був довіреною особою ERLC і мав цей статус у часи, коли Річард Ленд був президентом організації.
Про лист стало відомо 12 квітня. А 20 квітня до Вашингтона прибув Сергій Гайдаржи.
Як розповів Гайдаржи, його поїздку та зустріч зі спікером Палати представників організували брати з євангельських церков України (одним з вірян церкви є Павло Угурян, політик та колишній нардеп, керівник руху Молитовних сніданків в Україні, координатор українсько-американської християнської платформи – «Главком»).
Місія поїздки полягала в тому, щоб детально розповісти американцям про події у нашій країні, про життя під час війни, адже багато хто не знає, що відбувається в Україні, мовить «релігійний дипломат» з Одеси. Крім того, на формування суспільної думки у США активно впливає російська пропаганда.
Та Сергію Гайдаржи американці здалися дуже щирими і готовими допомагати Україні. «Той же Майк Джонсон – це наш віруючий брат, – каже одесит. – Він дуже співчуває нашій загальнонаціональній біді та моєму особистому нещастю».
Нині Сергій Гайдаржи перебуває в адвокаційному турне Сполученими Штатами на підтримку України.
Питання війни і миру
У розмові з Гайдаржи «Главком» не міг не торкнутися контраверсійного трактування євангелістською церквою питань миру і війни, адже віровчення баптистів, проголошує, що брати до рук зброю – гріх.
«Наше суспільство дуже різношерсте, як-то кажуть, є різні люди. Те саме можна сказати й про баптистів. Дуже багато баптистів воюють на фронті. Взяли зброю в руки для захисту нашої країни. Ми у своїй церкві нікого не засуджуємо. У кожного є свобода вибору. Зрештою, так записано у Конституції. Тим більше, що зброю ми беремо, аби захиститися, у першу чергу. Якщо комусь совість не дозволяє воювати, то він може якось по-іншому військовим допомагати. Приміром, нагодувати», – говорить Сергій.
Чимало українців не розуміють Бога, розмірковує Гайдаржи, є навіть ті, хто злиться на Бога, мовляв, чому він таке допустив? На це у баптиста є відповідь: «Людина створена Богом вільною. Тому, коли людина убиває іншу людину – це особистий гріх убивці, а не Божа воля». Найбільшими грішниками нині є Путін та кремлівська верхівка, певен чоловік.
Сергій зауважує, що нині у Росії баптисти зазнають переслідувань, як це було в часи СРСР: «Щось скажеш – відразу сядеш у в’язницю. Багато хто виїхав, але не всі». Сергій особисто знає кількох братів по вірі, які у Росії моляться за Україну, і вважає, що молитва допомагає і тим, хто молиться, і тим, за кого моляться.
Богдан Боднарук, «Главком»
Коментарі — 0