Росія обирає для Молдови тактику «повільного кровопускання»
Останні дні особлива увага ЗМІ прикута до Молдови: після з’їзду придністровських депутатів і їхнього звернення до РФ, багато хто чекав, що Володимир Путін під час промови до Федеральних зборів відповість. Цього не сталося, але про «євразійську систему безпеки» Путін згадав не дарма…
У 2024 році у Молдові пройдуть президентські вибори одночасно із референдумом щодо вступу в ЄС, а у 2025-му – парламентські. Отже, росіянам саме час почати хитати човна. Крім того, виповнюється 80 років Ясько-Кишинівській операції, коли Радянський союз відвоював Молдову у Румунії. Враховуючи, любов кремлівських чекістів до «сакральних дат», вся ця просторово-часова комбінація обіцяє багато викликів для сусідньої з Україною держави. Про це – у матеріалі «Главкому».
Бухарестські ворота в ЄС
Насправді такого «бінго» російська пропаганда у Молдові не мала давно. Президентські вибори, що заплановані одночасно із референдумом про вступ в ЄС, пройдуть восени 2024 року. Головним претендентом залишається чинна президентка країни Майя Санду, у той час, як Росія «свого» кандидата ще не призначила. Як повідомив під час пресконференції, директор Служби інформації та безпеки (СІБ) Молдови Александру Мустяце, у Кремлі робитимуть ставку відразу на різні політичні табори: «нейтральних», «державників» і відверто проросійських.
Тобто Росія робитиме ставку на все, що не за Європу, а тим більше не за Румунію. Недарма російські чиновники підкреслюють, що «Молдовою керують румунські громадяни». При цьому факт залишається фактом – Бессарабія, яка у 1940 році остаточно була відірвана СРСР від Румунії, залишається частиною румунського культурного простору попри часову прірву розміром в радянське минуле.
Деякі кроки для встановлення історичної справедливості та укріплення національної ідентичності вже були зроблені. Наприклад визнання на найвищому рівні факту, що державною мовою – є румунська, а не «молдовська». І ця тема також є ключовою для російської пропаганди, яка розпалює антирумунські настрої у регіоні.
Традиційно своє невдоволення чимось Росія робить приводом для втручання у справи іншої держави. Сценарій дестабілізації Молдови почав втілюватися не вчора і не сьогодні. Антирумунська пропаганда, яку після розпаду Радянського союзу Росія продовжує розповсюджувати в Молдові, стала мало не ключовим елементом ідентичності «придністровців» та гагаузів.
Саме тому, використання контексту 1940 року може загострити міжнаціональні конфлікти у регіоні у рік виборів.
«Відмовляючись від молдавської мови, нинішній режим у Кишиневі порушує питання: чия тепер Бессарабія, яка до 1940 року була окупована Румунією, і кому належать землі по Дністру, які до 1940 року входили до складу України (окуповане Придністров’я – Главком)», – заявила представниця МЗС РФ Марія Захарова.
Сепаратизм у квадраті
Як зазначив директор СІБ Александру Мустяце, розхитування ситуації в окупованому Придністров’ї та Гагаузькій автономії є елементами великого сценарію, яким Росія дестабілізуватиме Молдову. Очевидно, що головний спецслужбіст Молдови мав на увазі й нещодавні демарші у регіонах.
«Росія розраховує на штучне створення соціального розколу, продовжуючи дії з компрометації зусиль Кишинева щодо зближення з автономією Гагаузія. Аналогічно потенціал Придністров'я продовжать використовувати у гібридних діях проти Кишинева у контексті політичних процесів у Республіці Молдова, на тлі застосування якогось так званого економічного тиску, який чинить Кишинів на регіони», – заявив Мустяце.
Напередодні у Придністров’ї пройшов з’їзд так званих депутатів. За його підсумками депутати прийняли декларацію, в якій поскаржилися Москві та ряду міжнародних організацій на Кишинів. Цікаво, що серед придністровських депутатів під час з’їзду був помічений гагаузький діяч Іван Бургуджи, радник спікера Народних зборів Гагаузії – місцевого парламенту автономії.
У девʼяностих, коли Гагаузія проіснувала кілька років (1990-1994) як окрема республіка, Бургуджи був лідером озброєного угрупування й брав участь у конфлікті з Кишиневом. У Тирасполі гагаузький діяч чи то ділився досвідом, чи то черпав нові ідеї для посилення сепаратизму в Молдові. Так чи інакше, але у коментарі російським ЗМІ Бургуджи заявив, що Гагаузія візьме приклад із Придністров’я та й собі скличе депутатський конгрес та звернеться за допомогою до Росії та Туреччини, як до гарантів статусу автономії Гагаузії.
Придністров’я і Гагаузія вже не раз таким чином погрожували центральній владі Молдови. У 2006 році у Придністров’ї пройшов «референдум», за підсумками якого місцеве населення начебто підтримало незалежність «республіки» та підтримало ідею приєднатися до Росії. З 2007 року Тирасполь навіть використовує російську державну символіку, як «державну», але цікаво, що під час останнього з’їзду російський прапор сховали, а ось українську мову використовували на головному екрані, розміщеному на за президією з’їзду.
У 2014 році, коли відбувалася анексія Криму, Росія підбурила гагаузів й собі організувати референдум. Ініціатива його проведення з’явилася, за дивним збігом обставин, перед сумнозвісним Вільнюським самітом, коли тодішній президент України Віктор Янукович відмовився підписувати договір про асоціацію між Україною та ЄС. Тоді ж башкан Гагаузії Михайло Формузал погрожував Кишиневу звернутися за гарантіями статусу автономії до Росії та Туреччини. До речі, сама Туреччина, нагадаємо гагаузам, є не просто членом НАТО, але й близьким партнером й постачальником бойових систем Румунії.
Загалом гагаузький сепаратизм мав відіграти значну роль у розхитуванні Півдня України у 2014 році, у той час, як придністровська історія значною мірою була більш пов’язана із розхитуванням ситуації на Донбасі (але не без провокаторів й в Одесі). Чого тільки варта історія із призначенням «придністровського генерала» Володимира Антюфєєва, на посаду головного силовика у «ДНР».
У 2014-2015 роках саме Гагаузія була осередком дестабілізації Півдня України, у рамках спроб створити псевдоутворення «Республіка Буджак». Цей проєкт Росія реалізовувала руками молдовських діячів, поки сама окуповувала Крим й розпочинала вторгнення на Схід України.
Про одного персонажа варто згадати окремо – Михайло Гарбуз, лідер партії «Патріоти Молдови». Зі своїм соратником Артемом Гурʼєвим 24 березня 2022 року, коли Росія вже провела повномасштабне вторгнення в Україну, під час пресконференція висловив повну підтримку злочинам РФ, а також повідомив, що співпрацює із гагаузькими організаціями для просування російських інтересів.
Ці двоє й досі влаштовують провокації проти України та акції з дискредитації проти українських біженців та дипломатичного представництва України в Кишиневі. Та й сам Формузал після семи років у Німеччині знову повертається у політичне життя Молдови, а його соратник заснував партію, назва якої має недобрі для України асоціації – «Наш Буджак».
Таким чином, на відміну від Придністров’я, Гагаузія видається ще більш загрозливим фактором для національної безпеки України.
По-перше, через те, що Росія заклала проблему територіальних претензій Гагаузії до України, яку з легкістю можна розкрутити у моменти кризи.
По-друге, Гагаузія діє у рамках законного поля, яке передбачає автономію регіону й ширші можливості реалізації, зокрема, прав збереження культурної ідентичності.
Але тут проблема полягає у тому, що замість того, щоб плекати гагаузьке коріння, гагаузи плекають «рускій мір».
Десант у Москві
Вже після згаданого з’їзду придністровських депутатів у Москву особисто відправилася новообрана башкан Гагаузії Євгенія Гуцул. У Росії вона зустрілася із головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. Під час розмови «підіймалися теми про співробітництво двох країн (мається на увазі між Росією та Молдовою – «Главком»), про русофобію нинішнього керівництва (Молдови – «Главком») та про підтримку Гагаузії, яку готова надати Москва», – йдеться на сайті, забороненої нині в Молдові, партії «Шор», яка реально стоїть за Гуцул.
«Російська Федерація намагається розхитати ситуацію на Півдні Молдови. За цими сценаріями стоїть угрупування Ілана Шора», – підтверджує директор СІБ.
Гуцул була обрана башканом Гагаузії у квітні 2023 року, але до передвиборчої кампанії вона не була ні відомою, ні публічною. Підтримка та гроші олігарха-втікача Ілана Шора, підтримка від російських зірок та місцевих пропагандистів зробило з Гуцул зірку мало не в перші тижні кампанії. Детально про це «Главком» писав тут.
Згодом, у червні 2023 року, партія «Шор» була оголошена поза законом через спроби дестабілізувати ситуацію у країні. Сам лідер партії Ілан Шор перебуває в санкційних списках США з 2022 року, а у Кишиневі звинувачується у корупції та розкраданні. Наразі відомо, що Шор проживає в Ізраїлі, а протестами, які він фінансує, керує фактично з великої плазми, яку щоразу встановлюють на «лобному» місці демонстрації.
Наступна зупинка – Сочі
Після цих подій, з’їздів та візитів, гагаузький та придністровський десант відправилися у Сочі на «міжнародний фестиваль молоді». Найкрасномовніше атмосферу фестивалю передає фото, де Дмитро Медведєв на тлі карти України, розірваної між сусідніми країнами розповідає, що «Україна – це Росія».
Такою картою вже нікого не здивуєш і навіть не налякаєш. А от те, що на цій карті «не Росія» – Придністров’я, – це вже цікавий момент, особливо, з врахування того, що на заході була присутня придністровська делегація.
Сочі відвідала також «делегація» із Півночі Молдови – міста Бельци. Судячи із публікацій в місцевих ЗМІ, організацією поїздки займалася організація «Молода гвардія» (структура, пов’язана із соціалістами), а також відомий у Молдові прокремлівський діяч Олексій Петрович. У підсумку організатори повідомили, що у Росії вони, зокрема, узгоджували дії щодо заходів до 9 травня.
Під час фестивалю у Сочі Молдова була мало не у центрі уваги пропагандистів. Представниця російського МЗС вчергове відзначилася заявою про румунську мову.
«Середнього роду немає, а молдовська мова є», – заявила Захарова, розповідаючи, яке послання вона передає «звичайним молдаванам».
Тим часом, у Кишиневі ще 19 лютого відбулося розширене засідання так званого координаційного Комітету «Победа», щодо підготовки святкування 80-ї річниці «визволення Молдови від румуно-німецької фашистської окупації».
У підготовці взяли участь депутат афілійованої з Іланом Шором партії «Відродження» Васілє Боля, вищезгадані Олексій Петрович й Михайло Гарбуз, а також гагаузький активіст Михайло Влах та гагаузький депутат Віктор Петров.
Таким чином, тактика Росії щодо Молдови в умовах активних бойових дій в Україні полягатиме у повільному «кровопусканні». Цей план розрахований на довготривале втілення. Звернення сепаратистів до Москви за захистом – лише старт цілої серії заходів, які ми ще побачимо і 9 травня, і у річницю Ясько-Кишинівської операції.
Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»
Коментарі — 0